Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь
щоб мати доступ до контенту та обговорень.

Запитання:

Оскільки базові повноваження старости в частині 5 статті 54-1 Закону №280/97-ВР не передбачають здійснення контролю за виконанням розпоряджень голови громади, а лише участь старост в організації цього процесу, то чи може виконавчий комітет своїм рішенням уповноважити старосту здійснювати контроль за виконанням розпоряджень голови громади?  

Логіка уповноважень виконавчим комітетом старост на здійснення інших повноважень є досить простою. Якщо старости в громаді є членами виконавчого комітету, то останній може старост уповноважити на здійснення будь-якого повноваження, що Закон №280/97-ВР відносить до віддання виконавчих органів ради. Для того, щоб старост уповноважити на здійснення контролю за виконанням розпоряджень голови громади, то таке повноваження спочатку повинен мати й сам виконавчий комітет. Результати аналізу чинної редакції Закону №280/97-ВР в частині повноважень виконавчих органів ради громади засвідчили, що питання здійснення контролю за розпорядженнями голови громади не належать до віддання виконавчих органів ради. По суті, це означає, що виконавчий комітет не має права уповноважувати старост на здійснення повноваження, якого сам не має.

Як би комусь не хотілося зробити у своїй громаді старост «універсальними солдатами місцевого самоврядування», при вирішенні питання про розширення їхніх повноважень, ліпше керуватися не бажанням уповноважити старост на здійснення якомога більшої частки належних виконавчому комітету повноважень, а передусім практичною доцільністю.

Що стосується самої доцільності, то її варто буде визначати не в контексті «чим більше – тим краще», а в першу чергу з точки зору інтересів жителів старостинського округу як отримувачів відповідних послуг. При чому, як засвідчила практика деяких територіальних громад, на вчинення тих чи інших повноважень не завжди уповноважуються усі затверджені на посаді старости, а лише деякі з них. Передусім це здебільшого стосувалося вчинення нотаріальних дій та/чи реєстрації актів цивільного стану. По суті це означає, що іноді поруч із доцільністю може застосовуватися й принцип раціональної вибірковості. Адже визначальним тут виступатиме не кількісний критерій, скільки старост було уповноважено і на яку кількість додаткових повноважень, а якісний – наскільки це потрібно і буде зручно жителям відповідних старостинських округів. Вважаю, що такий підхід має застосовуватися керівництвом територіальних громад при кожному вирішенні питання щодо уповноваження старост на здійснення повноважень, що належать сьогодні до віддання виконавчих органів ради, у т. ч. й в умовах воєнного стану.

Цитування, копіювання окремих частин тексту, републікація, передрук чи будь-яке інше поширення розміщеної тут інформації можливе тільки з письмової згоди власника веб-сайту.