Будь ласка увійдіть або зареєструйтесь
щоб мати доступ до контенту та обговорень.

Запитання:

В старостинському окрузі виникають проблеми з реалізацією товарів із машин, які заїзджають в село кожного тижня. В селі є 2 магазини і власник одного із магазинів уже поговорює, що розглядає питання закриття магазину. Одна із причин - це виїздна торгівля у селі. Місцеві підприємці посилаються на те, що вони сплачують податки на місцях, у них офіційно працевлаштовані продавці, а через виїздну торгівлю вони втрачають і так мізерні прибутки. Людям це не пояснити, вони купляють там, де дешевше. Якщо староста заборонить заїзджати машинам в село, в селі будуть бунтувати люди. Голова ОТГ каже, що в нього у центральній садибі виїздна торгівля не проводиться (хоча це не є правдою, просто там мовчать місцеві власники магазинів), а в старостинських округах є влада, тобто старости, і самі мають вирішувати цю проблему. Як старостам діяти в такому випадку? 

З описаної ситуації випливає, що проблеми через виїзну торгівлю виникли лише у місцевих підприємців, які утримують відповідні магазини і здійснюють в них стаціонарну торгівлю. А для звичайного споживача, що місцеві магазини, що заїжджі підприємці є надавачами послуг, між якими можна вибрати того, хто є економічно і географічно зручнішим, що власне і відбувається не тільки в населених пунктах, про які йде мова у запитанні. І це цілком нормально, оскільки реальне конкурентне середовище має бути невід'ємним атрибутом підприємницької діяльності. А ось коли староста "не пустить" машину в село, на що у нього, до речі нема жодних законних повноважень, то тим самим буде створено більш сприятливе і майже монопольне становище для місцевих підприємців, які здійснюють торгівлю в магазинах.

Якщо зазирнути у Господарський кодекс, а точніше у його статтю 44, то можна зрозуміти, що і місцеві, і заїжджі підприємці здійснюють свою підприємницьку діяльність на принципах вільного вибору видів підприємницької діяльності, а також комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Одні обрали стаціонарну торгівлю, придбали чи орендували приміщення, найняли працівників, сплачують податки - це одні витрати, а хтось обрав виїзну торгівлю продовольчими та/чи непродовольчими товарами, і щоденні сотні "намотаних" кілометрів та сплачені податки - це інші витрати. Поруч з цим, кожен з них несе свої бізнес-ризики, від настання яких просто не можна бути застрахованим.

Що стосується дій старост у такій ситуації, то тут у нагоді нам стане той же самий Господарський кодекс України. Один із загальних принципів господарювання, передбачений статтею 6 забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Теж саме сказано і у частині 4 статті статті 23 Господарського кодексу України, яка унормовує відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування.

  • Підкажіть будь ласка, яких правил торгівлі мають дотримуватися ті підприємці, які здійснюють виїзну торгівлю? Бо дуже часто можна спостерігати картину, з якої можна зробити висновок, що ті, хто торгують з машин абсолютно нічого не дотримуються.

  • У підприємців є документи на виїзну торгівлю, а в селі немає офіційного торгового ринку, який повинен бути створений в установленому порядку. Які дії старости в цьому випадку?

    • Адміністратор 19.05.2020 - 10:23

      Виїзна торгівля не обмежується офіційними ринками. Підприємець вправі здійснювати виїзну торгівлю або в спеціально визначених місцях (ринки, базарні площі чи майданчики), або в інших місцях, що не суперечать правилам благоустрою відповідного населеного пункту.
      Зверніть увагу, що нормативні документи не дуже часто згадують словосполучення "виїзна торгівля". Винятком є Порядок провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833. Згідно з його п. 30, виїзна торгівля — це продаж товарів за межами торговельного приміщення. Див.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/833-2006-%D0%BF
      Не зважаючи на це, на практиці під виїзною торгівлею зазвичай розуміється роздрібна торгівля через дрібнороздрібну торговельну мережу як одна із форм позамагазинного продажу товарів, за якої приміщення не мають торговельного залу для споживачів, а товари продають через:
      ● пункти некапітальної забудови — кіоски, ларі, ларки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торговельні автомати;
      ● засоби пересувної мережі — автомагазини, автокафе, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки), розноски, лотки, столики тощо (п. 3 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Мінзовнішекономторгу від 08.07.1996 р. № 369). Див.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0372-96
      Для того, щоб розуміти, наскільки той чи інший заїжджий підприємець дотримується відповідних правил торгівлі, рекомендую ознайомитися із вказаними вище відомчими нормативними актами, а також місцевими правилами благоустрою. Останні дадуть вам зрозуміти, чи в "правильному" місці здійснюється виїзна торгівля за відсутності спеціально обладнаного ринку.


  • Чи зобов'язаний підприємець, який здійснює торгівлю з машини розміщувати якусь інформацію про те, хто він та на підставі чого має право торгувати?

    • Адміністратор 21.05.2020 - 10:50

      Відповідно до абзацу третього пункту 21 Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Мінзовнішекономторгу від 08.07.1996 р. № 369 у разі здійснення виїзної (виносної) торгівлі, а також продажу товарів з використанням інших нестаціонарних засобів на робочому місці продавця встановлюється табличка із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, а також відомостей про суб'єкт господарювання, що організував торгівлю: для юридичної особи - найменування, місцезнаходження і номери телефону, для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, номер свідоцтва про державну реєстрацію і найменування органу, що здійснив таку реєстрацію. Усі відомості оформляються відповідно до законодавства про мови.
      Зверніть увагу на ту обставину, що і юридичні особи, і фізичні особи-підприємці, які реєструвалася вже після того, як було скасовано видачу свідоцтв про державну реєстрацію та запроваджено видачу виписок, замість номера свідоцтва мають вказати сімнадцятизначний номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зазначено у виданій Виписці про державну реєстрацію.

Цитування, копіювання окремих частин тексту, републікація, передрук чи будь-яке інше поширення розміщеної тут інформації можливе тільки з письмової згоди власника веб-сайту.